Форум | Чат | Щоденники | Клуби | Знайомства | Ігри | Фотоальбоми | Конкурс краси Список користувачів Радіо
Запам\'ятати Зробити стартовою   
Мій профіль
Спілкування
Розваги
Корисне
Інформація
Послуги
Мова
Реклама
    Мобільна версія порталаnew
Перейти до сторінки: назад  -10   1, 2, 3, 4, 5 ... 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30   далі
Вівторок, 19 Лютого 2008 Року
16:43   На прохання Тумана Туманича...  Додати запис до цитатника  
ПАРИЖСКАЯ ОРГИЯ
ИЛИ
СТОЛИЦА ЗАСЕЛЯЕТСЯ ВНОВЬ

Мерзавцы, вот она! Спешите веселиться!
С перронов – на бульвар, где всё пожгла жара.
На западе легла священная столица,
В охотку варваров ласкавшая вчера.

Добро пожаловать сюда, в оплот порядка!
Вот площадь, вот бульвар – лазурный воздух чист,
И выгорела вся звездистая взрывчатка,
Которую вчера во тьму швырял бомбист!

Позавчерашний день опять восходит бодро,
Руины спрятаны за доски кое-как;
Вот – стадо рыжее для вас колышет бёдра.
Не церемоньтесь! Вам безумство – самый смак!

Так свора кобелей пустовку сучью лижет –
К притонам рвётесь вы, и мнится, всё вокруг
Орёт: воруй и жри! Тьма конвульсивно движет
Объятия свои. О, скопище пьянчуг,

Пей – до бесчувствия! Когда взойдет нагая
И сумасшедшая рассветная заря,
Вы будете ль сидеть, над рюмками рыгая,
Бездумно в белизну слепящую смотря?

Во здравье Женщины, чей зад многоэтажен!
Фонтан блевотины пусть брызжет до утра –
Любуйтесь! Прыгают, визжа, из дыр и скважин
Шуты, венерики, лакеи, шулера!

Сердца изгажены, и рты ничуть не чище –
Тем лучше! Гнусные распахивайте рты:
Не зря же по столам наставлено винище –
Да, победители слабы на животы.

Раздуйте же ноздрю на смрадные опивки;
Канаты жирных шей отравой увлажня!
Поднимет вас поэт за детские загривки
И твёрдо повелит: “Безумствуй, сволочня,

Во чрево Женщины трусливо рыла спрятав
И не напрасно спазм провидя впереди,
Когда вскричит она и вас, дегенератов,
Удавит в ярости на собственной груди.

Паяца, короля, придурка, лизоблюда
Столица изблюет: их тело и душа
Не впору и не впрок сей Королеве блуда –
С неё сойдете вы, сварливая парша!

Когда ж вы скорчитесь в грязи, давясь от страха,
Скуля о всех деньгах, что взять назад нельзя,
Над вами рыжая, грудастая деваха
Восстанет, кулаком чудовищным грозя!”

Когда же было так, что в грозный танец братьев,
Столица, ты звала, бросаясь на ножи,
Когда же пала ты, не до конца утратив
В зрачках те дни весны, что до сих пор свежи,

Столица скорбная, – почти что город мёртвый, –
Подъемлешь голову – ценой каких трудов!
Открыты все врата, и в них уставлен взор твой,
Благословимый тьмой твоих былых годов.

Но вновь магнитный ток ты чуешь, в каждом нерве,
И, в жизнь ужасную вступая, видишь ты,
Как извиваются синеющие черви
И тянутся к любви остылые персты.

Пускай! Венозный ток спастических извилин
Беды не причинит дыханью твоему –
Так злато горних звёзд кровососущий филин
В глазах кариатид не погрузит во тьму.

Пусть потоптал тебя насильник – жребий страшен,
Пусть знаем, что теперь нигде на свете нет
Такого гноища среди зелёных пашен, –
“О, как прекрасна ты!” – тебе речёт поэт.

Поэзия к тебе сойдёт средь ураганов,
Движенье сил живых подымет вновь тебя –
Избранница, восстань и смерть отринь, воспрянув,
На горне смолкнувшем побудку вострубя!

Поэт поднимется и в памяти нашарит
Рыданья каторги и городского дна –
Он женщин, как бичом, лучом любви ошпарит
Под канонадой строф, – держись тогда, шпана!

Всё стало на места: вернулась жизнь былая,
Бордели прежние, и в них былой экстаз –
И, меж кровавых стен горячечно пылая,
В зловещей синеве шипит светильный газ.
 

Додати коментар Коментар: 19  (20 Лютого 2008 20:04)
Перейти до сторінки:   1, 2  
16:41   Жуль! Диви, які ми гарнюні!  Додати запис до цитатника  


 

Додати коментар Коментар: 7  (20 Лютого 2008 09:22)
10:31   Чудесна експресіоністична картинка. Тільки сумна трохи  Додати запис до цитатника  


 

Додати коментар Коментар: 4  (20 Лютого 2008 09:01)
10:29     Додати запис до цитатника  
За вікном холодне молоко. В повітрі молоко трохи розведене водою.
 

Додати коментар Коментар: 0
10:19   Про що думається мені ранком вівторка...  Додати запис до цитатника  
Самотнім зимнім ранком, пробудивши себе пташиним криком, хтось у цьому світі піднявся з ліжка. Відчув всю прелєсть світу, помивши голову під краном з іржавою водою. Потім подумав : "А за вікном-то застій!" І відкрив те вікно, щоб увібрати в себе буремне повітря. "Чому не можу дозволити собі хвилі безпутства, що інколи його бува прощають творчім людям? Відлетіти б кудись ТУДИ". А саме? - спитала б його тінь голуба, що недавно сидів на шибі. Він, цей хтось, не відповів би, бо має право, бо його очі світяться синім сяйвом.
 

Додати коментар Коментар: 7  (20 Лютого 2008 10:15)

Неділя, 17 Лютого 2008 Року
17:28     Додати запис до цитатника  
Якніколи хочеться компанії,хочеться любові... І дощу хочу!
 

Додати коментар Коментар: 3  (19 Лютого 2008 10:09)
16:29     Додати запис до цитатника  


 

Додати коментар Коментар: 1  (17 Лютого 2008 17:47)
16:28     Додати запис до цитатника  
Повільно впадаю в літаргію! Так спокійно. Маю сонливі очі!
 

Додати коментар Коментар: 0
16:13     Додати запис до цитатника  
В такі дні чомусь тягне на розвиток. Почитати декадентів, поетів срібної доби. Трохи античності, філософії. От вам на россуд віршик Артюра Рембо, доречі мого улюбленого поета:

Из ржавой ванны, как из гроба жестяного,
Неторопливо появляется сперва
Вся напомаженная густо, и ни слова
Не говорящая, дурная голова

И шея жирная, за нею вслед лопатки
Затем - короткая спина
Ввысь устремившаяся бедер крутизна,
И сало, чьи пласты образовали складки

Чуть красноват хребет, ужасную печать,
На нем увидишь ты, начнешь и замечать то,
Что под лупой видеть можно было ясно:
"Венера" - витатуировано тушью на крестце,
Все тело движеться, являя круп в конце,
Где язва ануса чудовищно прекрасна...

От такий от віршик юного поета, називається цей шедевр "Венера Агамемнона". Та в нього є багато дійсно прекрасних віршів. А цей просто дуже специфічний, от і вирішила поділитись.
 

Додати коментар Коментар: 9  (19 Лютого 2008 17:35)
15:50     Додати запис до цитатника  
Не повірите, але я остаточно схибнулась. ОТ ,наприклад, вчора мені було настільки весело, шо аж ногами дригала від щастя і оптимізму. І в щоденнику з цієї причини різне бла-бла писала, типу тих повідомлень, що знаходяться трохи нижче. А сьогодні все як лапою зняло, ніби відпустило. Сумно мені, сумно і стрьомно! Всєлєнская скорбь! Трошки самотньо, трошки холодно і якось надто спокійно. Зате зрозуміла, що не можна завжди випромінювати сам лише позитив, бо від цього сірієш. Як виявилось, іноді і посумувати приємно...Та не знаю, я ще себе до кінця не прочитала, тому тільки і залишається шелестіти сторінками і думати, а шо ж там далі? А далі буде...
 

Додати коментар Коментар: 0

Меню
Мій щоденник
Мої коментарі
Закладки
Цитатник

Статистика щоденників
Статистика записів

Стрічка щоденників
Випадковий щоденник
Випадковий запис

Автор щоденника:
  Mellana
avatar

 Профіль
 Приватне повідомлення
 Анкета
 Гостьова книга
 Фотоальбоми

Розділи
Макрокосм та в... 0
меллана 1

Опитування

Немає жодного опитування
 
Показати всі опитування

«   Лютого 2012   »
ПНВТСРЧТПТСБНД
0102030405
06070809101112
13141516171819
20212223242526
272829

 Постійні читачи: 
додати себе
додати себе

 Статистика: 
Сьогодні
  відвідувачів 52
  показів 51
Вчора
  відвідувачів 63
  показів 60
На цьому тижні
  відвідувачів 199
  показів 195
У цьому місяці
  відвідувачів 1310
  показів 1289
У цьому році
  відвідувачів 4102
  показів 4015

  Читачів 30
  Записів 295
  Коментарів 950
докладніше

RSS

RSS Feed: Особливості того, що ще не зовсім втрачене
 

Реклама
Перейти до сторінки: назад  -10   1, 2, 3, 4, 5 ... 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30   далі