| | | Перейти до сторінки: назад 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 ... 96, 97, 98, 99, 100 +10 далі | | Кардіограма буття... | | | Аааааа!!! SOS! SOS! Не рвіть серце, люди... Ваші сповіді у щоденниках і в поезіях...кому завгодно - Богу, коханій людині, самому собі... Я неначе у печері - варто гукнути і неодмінно почуєш, як ехо відповідає. То ніби предковічні стіни раді відвідинам і радо приймають... або навпаки - попереджають приглушеним гробовим голосом.
А це все ...аукається в самому мені... ні, я не можу уже передивлятися фотографій, я не хочу читати своїй старих щоденників, щоб не вважати себе ідіотом. То було не так давно. Ні, то було давно. Та час для кожного свій. Серце підвладне йому лише як орган, виконавець фізіологічних функцій. Але не як носій цього почуття, памяті про нього десь у якомусь закапелку....
| | |
| вода | | | люблю дождь, море, вообще воду когда попадаеш под дождь становишся как капля-чище, легче вобщем счастливее
| | |
| моє життя і почуття | | | Ось і все закінчилося. Перший важливий етап життя завершений. Не буде більше щирих посмішок малявок, що бігали по коридору, криків вчителів, за чергове розбите вікно, чи за те, що ми знову всім класом прогулюємо.
Але як все-таки добре було вести за руку хлопчика з людиною, яку вже давно люблю...
Як же багато сталося за ці вихідні. Емоції мене переповнюють. Звичайно ж найбільше в душі суму. Але є і місце страху. Не дорослого життя, як напевно всі думають, а страх втратити людину, за яку життя не шкода віддати  Наближається вирішальний момент мого підліткового життя...
Зараз знову трохи закрився від усіх. Вчора подзвонив їй... Стає щораз важче з нею говорити. Так хочеться сказати їй цих три довбаних слова, але ще не можу. Не те що не наважуюся, просто якщо почую відмову, і їй і мені буде дуже важко бачитися. А нам ще екзамени разом здавати, не хочу щоб їй щось завадило.
Моє вдосконалення майже завершено. Здавалося б я зробив неймовірні зусилля, але цього замало. Що з того що я зробився з пухленького хлопчика накачаним чоловіком, що з того що я відкрився для всіх???? Людина, для якої я зробив це все не помічає цього Що мені з гарненьких "клубних" дівчат, які ніяк не можуть зрозуміти, що тепер не я їх не цікавлю, а вони зовсім мені не потрібні? як це все набридло, хочеться кудись втекти від цього всього!!! Але можливо це останні дні поруч з нею....
| | |
| В пошуках себе... | | | Давненько мене тут не було, давненько нічого не писала. Сама не знаю чому. Напевно правду кажуть, що людина виливає свої думки і почуття на папір (в даному випадку на екран монітора  ) тільки коли зовсім зле. Хоча можливо це лише мені для цього потрібна чергова драма.
Та як би воно не було зараз в мене все гуд! Нарешті! Нарешті я вже цілий місяць почуваю себе коханою, бажаною і абсолютно щасливою! зараз усі попередні проблеми здаються такими смішними. Тепер я розумію, що сама їх собі створювала. Дурненька!)
Хоча...всі ці проблеми допомогли зрозуміти, що саме мені потрібно, ХТО саме мені потрібен. Я зрозуміла як важливо коли тебе розуміють і люблять за те якою ти є.
А ти...так і залишився сам. Напевно тобі взагалі не потрібно нікого. Ти любиш перебувати в затяжних депресіях, любиш бути нещасним. Колись я так хотіла тебе пожаліти, витягнути з цього стану а тепер мені всеодно. Пізно пробувати вернути мою прихильність. Її давно вже нема. Шанс упущений. На місці симпатії тепер байдужість і трішки зневаги. Мені тільки шкода тієї дівчинки, яку ти мучиш тільки щоб я приревнувала. Колись я була на її місці і так само як вона зараз сліпо тобі вірила, готова була віддати все за кілька хвилин твоєї присутності та уваги. А насправді вона тобі не потрібна, так само як і я. Ти просто любиш гратись з людьми. Але все. Я вийшла з гри. Твої правила занадто жорстокі.
Тепер у мене є ТИ! А більше...більше мені нічого не потрібно!
| | |
| Black Berry | | | Дорогие друзья!
В связи с моим ошибочным действием, прошу снова оценить стихотворения, если это не составит вам труда! Заранее благодарна, ваша Е.Е. =)
| | |
| Дивна історія про ніщо. | | | На наступний день вона навіть і не згадала про цю розмову. Наче її взагалі не було.
Ми почали просто гуляти всі в трьох. Звісно у нас ще були і спільні друзі, які постійно гуляли з нами, але ця історія про НАС... Лише про мене, Дашу і Ігора.
Ми вже майже звиклися, що ми не разом (я і Ігор) а Даша просто вирішила чекати.
Вже два місяці, як вона чекає.
Я ж... ховаюся за маскою байдужості.
Мені далеко не пофіг на нього, а я навіть своїм друзям не можу це сказати... Я просто боюся навіть це проговорити це в голос...
Я напевно так і залишуся сидіти в своєму божевіллі... палити, сперичатися з Життям, чути дикий і безглуздий сміх Ліні та думати, що ж його робити в цій дивній ситуації...?
а?
| | |
| нове життя | | | Сьогодні перший день мого життя
Нового життя.
Я народилась і проживаю в маленькому містечку. Маю інет вже давно, але лише тому, що мій тато занадто любить коммп"ютери. Ми не зовсім багаті, але то таке. 
Я велика в ширину і хочу з цим щось робити. Через повноту з мене прикалуються. Я їзжу на змагання з фізкультури, в мене вона добре, тільки з пресом погано
Я сама розумію, що не дуже приємно мати подругу товсту і неакуратну, та в мене гени і поки нічого з цим не можу зробити.
Зробила собі віртуальну реальність і не помічаю яка я гладка, не помічаю цього. Цей щоденник повинен мені дати зрозуміти що насправді.
"всё что убивает, всьо что нас терзает, нас не сламает, мы станим сильнееей!!!!!!!!!!"
Надіюсь так і будееееееееееееееееееееееееееее
пішли ви нах, Су** , ви за*****, козли, вас хлопцями і не назвеш!!!!
| | |
|
| | Перейти до сторінки: назад 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 ... 96, 97, 98, 99, 100 +10 далі | |
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
05 Червня 2009 17:03 
