| | | Перейти до сторінки: назад -10 1, 2, 3, 4, 5 ... 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 ... 96, 97, 98, 99, 100 +10 далі | | Наївність | | | Всё будет очень круто, ведь с тобою рядом кукла
Мечты её как сны проходят вместе с наступленьем утра
Всё будет очень круто, жизнь как сахарная пудра
Мы у огней во власти, но разве это в жизни счастье?
Это всё обертки от конфет,
Знаешь, даже кукла плачет по ночам
В её судьбе порою счастья нет.
Это всё обёртки от конфет,
Даже если рядом самый лучший Кен
Ей нужен просто близкий человек
Ты смотришь на меня, девочка сладкая, милая
Всегда приветлива, и кажется счастливая
Спешит на каблуках, наверно новый ждёт бойфренд
Казалось бы всё в её руках, и в жизни такой печальный end.
| | |
| sweet_dream | | | Занадто мало - сказати "Пробач" ...
Занадто багато - відповісти "Прощаю" ...
Занадто нерозумно просити "Не сумуй" ...
І нечесно зовсім - "Обіцяю" ...
Безнадійно звучить - "Я повинен був ..."
І оманливе - "Знаєш, я теж ..."
Незрозуміло - "Я думав, ми зможемо ..."
Якось несміливо зовсім - "Бути може ..."
Проникливо - "Сказати я хочу ..."
І з надією - "Не варто, може ..."
І несподівано - "Тебе все люблю ..."
І сумно - "І я тебе теж ..."
Сумно - "Часто тебе згадую ..."
І з сумом в очах - "Я знаю"
І зітхаючи - "Мені сни знятися ..."
І у відповідь - "У них тебе обіймаю ..."
Твердо - "Я в усьому винен ..."
Зі сльозами - "Не варто, ми обоє ..."
Гірко - "Як повернути все назад?"
Плачу - "Якби знала, давно б ..."
Ніжно за руки взявши - "Пробач ..."
Губ торкнувшись злегка - "Я прощаю ..."
, Міцно-міцно обнявши - "Не сумуй"
І піддавшись - "Я обіцяю ..."
Дуже страшно почути - "Пора ..."
Занадто складно відповісти - "Мені теж ..."
І наївно - "Ми зустрінемося знову ?..."
І жорстоко відповісти - "Бути може ..."
Занадто мало сказати - "Прости"
Занадто багато відповісти - "Прощаю"
Дуже страшно сказати - "Відпусти ..."
Неможливо сказати - "Відпускаю ..."
| | |
| осінні сни | | | Її дощу. Вони ніколи не зрозуміють осені.Занадто багато кайданів сковують кожного з цих перехожих,не дають віль жити. Але вони щасливі.Щасливі,бо думають,що теплий одяг, гарячий чай і затишна оселя їх захистять. Вони не розуміють,що від осені не сховатися ніде.Бо вона непомітно підкрадається і обживає,нехай не надовго,але впевнено і по-господарськи,кожну свідомість...
| | |
| ...обривки пам"яті..* | | | ...хм
пишу тут вперше...напевно не в останнє. Мені 16...живу в Києві)
хотіла би поділитись своєю історією життя...воно в мене досить паскудне(
хоча справжнє кохання я зустріла...!
не так давно майже сім місяців тому...але він живе у Львові=( досить далеко...навіть надто далеко для того щоб часто бачитись...
я впевнена що люблю його, та й він мене...але в минулому зі мною сталось багато чого жахливого, після чого важко довіряти людям, навіть йому=(
якщо комусь стане цікавим хоч щось з написаного мною...пишіть чи як там треба робити..комментуйте...продовжу свою розповідь...ось 
| | |
| Моє життя | | | Привіт)) Да.. це перший день коли я пишу щоденник... Дивно, адже такого я ще не робила... Ну що ж, спробую.
| | |
| А все так чудово починалось... | | | Ех...сьогодні25...не люблю цю дату...саме цього числа я приїхала до брата...не розбираючи сумки вирвалася до Нього...та ще брат такий дивний пускати мене не хотів...тепер розумію чого....знаю...просто Його....Його немає більше з нами!....Саме 25 якась скотина,напившись і посадивши біля себе повію збила Його на машині...
так боляче згадувати....
Я бігла туди..до улюбленої синьої калітки,обмірковуючи як Він зрадіє,як зрадіє Його мама...вона дуже любить мене...приймає за рідну...й досі..
Тамої радощі розвіялися швидко,не могла зрозуміти чому на синій,моїй улюбленішій синій калітці вітер колихає чорні стрічки....довго боялася зайти...т. Віра(мама) сама вийшла до мене...уся в чорному...з хустиною в руках...плакала...тоді мені стало ще страшніше...Що, що сталося???
"Тримайся сонечко..." після цих слів щось ніби обірвалося.всередині затьохкало і закололо...я впала в обморок...
| | |
| думи | | | Нам требуется _все наше время и вся наша энергия, чтобы победить идиотизм в себе. Это то что имеет значение.Остальное не имеет никакой важности.(Дон Хуан).
Проклят, брошен словно камень с неба, Страшно падать, только ждать еще страшней. Всё помнить и жаждать любви, но быть распятым ею, И мчатся к безумью,.....
І от коли небеса стануть помаранчевими.....а уся земля вкрита розами і в повітрі буде запах чогось солодкого й блаженного....ти прокинешся. Фак подумаєш ти...
Найбільше вразила мене величезна життєздатність людських істот, незважаючи на жахливу запону божевілля, яка закриває від них дійсність.
Там тийво...суміш якихось чотирьох хімічних елементів створили якийсь духовний елемент з часточками глюків....Мабуть тре в шизарню,..або повірити і мати щастя..
Гілля, гілля, царапає вікна, у вікнах пусто навколо пусто,надворі зусно, нікого немає, нічого немає да окрім синьої темряви,мені хватає, темряви мені хватає...(по моєму ТНМК)
То ми герої,чи ми злодії? Часто ми задаємося цим питанням і шукаємо відповіді там де її нема. АБО не розуміємо суті і стаємо повною протилежністю самим собі.
| | |
| --- | | | незнаю навіть чому я зарєструвалася на цьому сайті... напевно це через те, що моя замкнутість в собі заходить за свої межі... мені краще писати те, що на серці ніж набрати такий вже знайомий номер подруги і поділитися з нею своїми думками...в неї і без мене є кого слухати...я впевнена що вона б мене вислухала але нехочу її турбувати...а шукати нову подругу я не хочу...це не для мене...мені краще висловлювати саої думки тут... тут де ніхто мене не знає...мені потрібно щоб хтось вислухав мене (точніше в цьому випадку прочитав) ... я напевно здуріла тут в делечені від дому від важливих для мене людей.... мене вже нудить від цього середовища де я знаходжусь...напочатку мені це подобалося.нове оточення... чудова природа, свіже повітря,гори...нові знайомства і спогади...і головне МАМА... а тепр це все що здавалося мені мрією стає чим день тим гіршим кошмаром.
Я сумую жахливо за Валіком і Олькою((((((( як би я хотіла знову заснути в його обіймах а рано вранці прокинутись розуміючи що це не сон...що він реальний...а мій Олюнчік...як мені її шкода...як важко чути її сумний голос...я б забила її чоловіка ідиот...хочу на Україну...в мене почалася дипресія в наслідок перевтоми...прокляті гроші як же вас важко заробляти...я останнім часом стала дуже агресивна, мене почала мучити безсониця пропав апетит і мені взагалі дах зносить...
ще залишилося 2 тижні і я поїду нарешті додому...до коханих своїх...я їх не бачила 2 місяці...28.08 я востанє обнімала і цілувала його найрідніші, найсолодші уста...я вже не можу дочектися його дотиків,його поцілунків,його усмішки і запаху його тіла,його тепла...
але ще 13 робочих днів...я повинна себе в"зяит в руки...але як? )))))))) це так смішно і банально... я витримала 2місяці а два тижні мені не підсилу))))))))
| | |
| запретна любов | | | привіт)))ну що вам розказати з коханим ми перестали сваритись я так хочу провести з ним ніч але не знаю чи це буде і чи ні....але хочу
| | |
| Yes Boss | | | Ось так выйшло....якось дивно і неправильно!!!! У мене ідеальне життя в яке чомусь завжди хочется втягти такого неіделального тебе....
И чому я не можу просто тебе відпустити, викинути, забути... чому моя попа завжди жукає пригод...
Я ненавиджу тебе, і ти бридкий мені...і я ніколи не покохаю тебе, адже в мене вже є кохана сім"я...то чому я не даю тобі забути мене??? вже зовсім заплуталась і навіть нема с ким поговорити...
Сьогодні ми розмовляли...так чудово було, так спокійно...але так неравильно...и все неправильно
Ті мій гріх, моя спокуса ....
Дай Боже мені сили встояти перед тобою!!!!
| | |
|
| | Перейти до сторінки: назад -10 1, 2, 3, 4, 5 ... 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 ... 96, 97, 98, 99, 100 +10 далі | |
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
05 Листопада 2010 09:29 
