| | | Перейти до сторінки: назад -10 1, 2, 3, 4, 5 ... 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 ... 96, 97, 98, 99, 100 +10 далі | | Це тільки я))))) | | | Все дороги, мости ліхтарі... і зіпсовані правдою фрази. Ми хворієм на сірі образи і не бачимо неба в горі.....
| | |
| Я не така як всі... | | | Колись я дала собі слово що завжди йтиму до кінця, особливо в тому, що приносить мені біль, так як саме заради цього я її переживала. Скажу чесно, в цьому методі мало прикольного, бо приходиться проходити через страждання, але зараз я можу похвалитись -- я пройшла і зараз навіть не згадую про ті переживання. Взагалі є два методи проходження життєвих уроків: через страждання і через розуміння (або прощення), перший метод простіший, бо звичніший, але дуже розрушає нашу енергетичну ауру, а другий -- досить складний, по потребує щоденної праці і великої сили волі і звісно віри, що все не даремно. Другий метод діє на наше біополе зміцнююче. Залишається вибрати підходящий  Раніше я по недосвідченості і ліності йшла шляхом страждань, а потім просто зрозуміла що в них нема потреби! Треба навчитись розставляти пріорітети, і " Я" в цій шкалі має бути першим! Це не егоїзм, просто для того щоб любити інших як самого себе треба спочатку полюбити себе!!! І щою інші любили нас як самих себе, треба щоб вони теж навчились любити себе!!! Завжди починай з себе!
| | |
| My_reality * * * | | | Чомусь мені дуже тяжко насправді зрозуміти....ні, навіть не себе, а взагалі, навіть не знаю, як визначити це відчуття. Останнім часом я стала прогулювати пари і то не просто прогулювати, а по чорному.....аж страшно думати про закінчення семестру і що там мене чекає. Але найдивніше те, що мені ВСЕОДНО!!!!! Найголовнішим зараз для мене є зовсім інше...[block]
| | |
| Мої мрії, думки, сподівання... | | | Ніхто тебе не розуміє... Ніхто тобою не цікавиться... У цьому холодному світі всім всеодно до тебе... а ти кличеш їх на допомогу, ти каплями крові благаєш про спасіння. І хоча тобі дуже боляче, ти всеодно кличеш тих холодних людей... А вони плюють тобі в обличчя і від цього тобі стає ще больніше... А потім ти закриваєш очі з надією, що люди стануть розумнішими. А коли відкриваєш їх, то розумієш що нічого не сталося. Тобі починає здаватись, що твоє життя залишилось без радості, що вже просто немає смислу жити. І тоді ти перестаєш жити і починаєш просто існувати... Починаєш великими муками переживати день за днем, годину за годиною, секунду за секундо.... і це стає настільки нестерпно, що ти з нетерпінням починаєш чекати кінця... ти хочеш, щоб це життя пошвидше закінчилось тому, що ти більше нерозумієш цей чвіт...Кожен день для тебе відходить у пустоту...
І ось, коли ти вже дочекалась цього кінця, ти починаєш розуміти, що щось не так... Ти відкриваєш очі і розумієш, що це був лиш сон... Але, добре придивившись до світу, ти бачиш, що цей сон ні чим не відрізняється від реальності... І ти задаєшся собі питанням: а чи дійсно варто жити?...
| | |
| Моє життя | | | солохо ти не повіриш я нарешті настроїв нет і тепер я можу спілкуватися зі всіма чатівцями з компа  . я такий радий що можу використовувати телефон як модем що ну. УРААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
| | |
| Таке собі | | | Я люблю осінь,її сумний,романтичний настрій,вона так схожа на мене,я люблю шелест листя..я люблю ці чарівне корольове розмаїття у парках. Я люблю дощ..його чарівну мелодію..
| | |
|
| | Перейти до сторінки: назад -10 1, 2, 3, 4, 5 ... 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 ... 96, 97, 98, 99, 100 +10 далі | |
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
23 Жовтня 2008 11:19 
