| | | Історії з життя | | | Любовь - сакральний гімн життя і незамінний саунд-трек до смерті.
| | |
| Моє життя... | | | Сумно чи весело.....
Ні не сумно і не весело...
Одним словом НІ ЯК...
Почну росповідь з вчорашнього дня.
Навчання, там нічого цікавого, все саме цікаве почалось ввечері...
Ввечері я та моя однокласниця домовились піти погуляти...
Домовились на 1 зупинці вона приїхала зовсім на другу...
І скажіть, що блондинки нормальні??? І не розумово відсталі...
Потим, ми домовильсь, що я схожу додому, бо я забула гроші, а вона сказала, що буде мене чикати біля магазину...
І, що ви думаєте???? Блондинка проявила свій розум...
Вона чекала мене 10 хв. і їй набридло.... вона тупо взяла і пішла...
Я прийшла її не має... Звоню, вона в незоні досяжності.... Дуринда...
Прийшлось іти додому і сидіти дома... ех...
Сьогодні... теж веселий день... ( в переносному сенсі..)
Знову навчання... подружка блондинка...  здається смішно...
В школі насміялись,що жах...
Прийшла додому, зайшла в нет і там повна ж........
Мій колишній той який Бодя..
придлагає знов погуляти... О_о
Да пішов він...
Едік, мовчить... Я знову мучаюсь...
Уроки достали...
По географії задали 11 параграфів...
капець... очі болять....
А... вспомнила, ще сьогодні я за 45 хв. викурила пачку сигарет, потім прийшла на урок і в мене паморочилось в голові...
Доречі про той урок.... Ще дві мої однокласниці перед ним набухались і прийшли на нього в дупло пяні....
Короче весело..
Ну, це вже не ті мильні романи які були в мене раніше, в записах щоденника...
І я впевнена, що це тільки сьогодні...
Завтра я повернусь до свого буденного суму... =(
| | |
| ЛЮБИТИ-ПЛАТИти...!! | | | Щастя підкрадається тихо вночі..ти не побачиш його-краще поспи...
Так.поспати дійсно варто...а то сплю дві години на добу..малувато,мля...
"ти його так любиш,ревнуєш..."
хм...і це про Бодю так..та так люблю..просто гризе і все...
"- а Фарік?Куди Фарік?Шо Фарік?Я ж НЕ розлюбила!
-А ти НЕ розлюбила..ти просто любиш їх обох.."
Напевно просто хочу використати...створюю репутацію падонка:)Ну й нах.Заіпалась я просто мовчатиі терпіти..тепер ріал на все пасрать...
Дивлюсь на обкладинку книжки.кров...мммм...мабуть хтось помре...
Дочитала..бля...ніхто НЕ помер..дарма читала.шукаю смерті..причому всюди..по дорозі до школи,уві сні,у книжках,Навіть у малому довіднику з фізики!!
| | |
| Поза границями добра і зла... | | | Я.. Здається, я.. Навіть не віриться, що подорож в Київ потрохи відпускає мене як морально так і фізично, і багато в чому серйозні її наслідки потроху розсмоктуються самі собою.
Чому в мене немає фірми програмістів, чи просто колективу, який міг би підхопити ідею, і втілити її за кілька місяців в життя? А? Вже другий раз я опиняюся із своїми прогнозами щодо затребуваності певних сервісів «впереди планети всей», а реалізувати свою невелику перевагу не можу.
Колись я передбачив бум «питання-відповіді». Вірніше загорівся ідеєю створення такого сервісу. І хоча на той час подібного не було в помині, і ніхто про таке і не згадував, я навіть розробив архітектуру проекту, впевнений у його потенційній затребуваності. І буквально за 3 місяці (час, необхідний для того, щоб такими гравцями як «Бігмір» написати подібну річ) – вони появилися. Я звісно не мав ні матеріальних, ні людських, ні часових ресурсів, щоб хоч спробувати ввязатися в битву «великанів» (навіть Гугл увів подібний сервіс у себе).
Мій другий проект, незважаючи на його унікальність, а при грамотній розкрутці і лобі на рівні держави – із колосальним потенціалом впливу на життя певного прошарку осіб – я дотепер пишу. Сам. Щоправда, і конкурентів не особливо передбачається. Втім, завтра на ринок може запросто вийти той же Google, і змете мої потуги одразу і безповоротно.
І тепер знову. Одного вечора мені пробило – блін, в нас немає жодного рекомендаційного сервісу. Не по кінострічках і подібних ефемерних речах, а по магазиних, барах, стадіонах, і послугах, що вони надають. Незважаючи на розвиток соціальних мереж, незважаючи на епоху Веб 2.0. Саме ці сервіси можуть стати першими ластівками концепції «соціальні мережі в реальному житті». Я відразу оцінив весь потенціал, втім, як і загрозливість підводних каменів, такого роду сайтів. А недавно читав один портал. «В умовах кризи та виходу з неї перспективними напрямками є … сервіси рекомендацій…». Все повторюється.
І чому в мене немає власної фірми?
Мене вже дістало навчання. Вірніше деякі предмети – як профільні так і непрофільні.
На дворі сонечко. Щас відсиджу ще 2 пари – і що далі? Знову на офіс, писати-дописувати-переписувати вже порядком набридлі сайти. Хоч би щось нове було. А якщо не працювати – то куди? Пошлятися десь, відвідати кілька культурних чи не дуже закладів – а результату? Треба придумати собі нове заняття. Яке? Якби то знаття.
| | |
| Тут я зніму всі маски, томущо тут справжня я. | | | Виб1р.. завжди маэш щось обирати одне з двох....
Як я цього не люблю.... фе... може в такому випадку краще просто щось одне в1дложити на далеку поличку до скрутних час1в, а з 1ншим робити те що ти хочеш?!
ненад1йно.... боюсь лишитись н1 з чим.
Ну що я зроблю якщо подобаються самозакоханы ВИБЛЯДКИ!!!!!
Ск1льки маэмо ми перебрати всяких козл1в, дурн1в, щоб вибрати з них самого найкращого... ойойой... тут попахуэ фем1н1змом...
| | |
| мої роздуми | | | [color=#FF0000]Єдине, що має значення, що повинно мати значення, – це любов. Вона врятує світ, в кінцевому результаті. Бо якщо це не так, то й Кафка – звичайнісінький сухотник, і Гендрикс – простий собі ніґґер з гітарою, і джєз тоді не джєз, а так собі – трелькання на піаніні… Вона просто мусить врятувати всіх нас. Не краса. Не секс. Не пристрасть. Не гроші. Не надія і точно не політика. Світ врятує любов.[/color]
Любко Дереш, "Культ" [quote][center]
| | |
| о странностях.. не только любви) | | | Сегодня младшее поколение потащило меня в Планетарий) Собственно, я не оч. сопротивлялась, сама давно хотела там побывать) все впечатления сразу и не изложишь) мы побывали в Звездном зале, там, на потолок в виде купола проецируется карта звездного неба, вся и фрагментарно) И под чудесную космическую музыку экскурсовод-астроном рассказывала об удивительностях небесных: звездах, кометах, астероидах, делёких планетах, галактиках, черных дырах, космических кораблях и.. т.д. и т.п... туда надо каждре воскресенье ходить, чтоб на всех тематических программах побывать) Потом мы пытались фотографироваться телефоном на фоне лунного глобуса, купили подарочные открытки с видами Земли из космоса, а потом экскурсовод дала всем подержать кусочек метеорита, сказав, что при этом надо загадать желание , и оно непременно сбудется)) Посмотрим)
| | |
| Tagesbuch | | | справжню свободу можна отримати лише маючи все або... відмовившись від усього...
подорожуючи, отримуєш неймовірний запал, мандрівники зрівнюються між собою і не важливо, на літаку ти подорожуєш, на дорогому чи не дуже авто, чи пішки... кожного захоплює відчуття руху та свободи, відчуття незалежності... воно як наркотик... але ні, наркотик - то погане чи радше невдале слово для такого... воно - як любов - чисте та щире... воно - насолода... воно - правда... 
| | |
| ..все що так важко зкпинити)))) | | | ...деколи так важко зрозуміти саму себе....не зупиняючи політ слів...так хочеться забутись на хвилину...тримати те що так нестерпно біжить....зупинити те що зупинити не можливо....мабуть час....час не зупинити....його не зупиниш...а він тебе може....
...так боляче розуміти...що втрачаєш контроль над усім...час минає і ти розбиваєшся мов об скелю....через нестримну швидкість часу....ти падаєш...розбиваючись об мокрий від осіннього дощу асвальт....боляче...так хочеться кричати....але не має часу треба йти вперед...час забирає у тебе дар мови...забирає можливість життя і забуття...
| | |
|
| |
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
19 Листопада 2008 06:14 
