| | | Перейти до сторінки: назад -10 1, 2, 3, 4, 5 ... 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 ... 96, 97, 98, 99, 100 +10 далі | | дзеркало душі... | | | Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.
| | |
| The forest of the freedom | | | В моёй обсурдной ситуации. Я потеряла нечто важное.
И сейчас хочу снова это обрести.
Поэтому я упорно ищу в записях себя.
и это первый кусок мозаики:
опять опять опять
я начинаю все заново!
но в этот раз все будет по-настоящему!
я уже далеко не маленькая девочка.
я начну наконец делать то, что надо сделать.
сегодня и завтра, я сделаю все все уроки
я поменяю себя, и отношение к себе
продолжу то к чему я уже месяц подбералась мелкими шажками
уберусь в комнате, выкину, отдам некоторые старые вещи
Перестану страдать ерундой.Не буду врать себе.Перестану болеть.
а еще обьявляю войнку лени!!!
начинаю. не с понедельника. а прямо сейчас. всё! хватит себя мучать!
| | |
| roads | | | треба подорослішати, терміново 
| | |
| Таіс Вогник | | | Этот мир прекрасен.
Этот мир прекрасен, потому что в нем есть красивые деревья, изменчивое разноцветное небо с розовыми бархатными закатами и ярким дневным небосводом, который впечатляет своей прозрачной чистотой и яркой синевой.
Этот мир прекрасен, потому что он полон волшебных звуков, способных успокоить даже самого усталого путника: задумчивый шелест листвы на ветру, бодрое журчанье молодого ручейка, звонкое пение голосистых птиц, фантастическая мелодия прибрежной морской волны, лягушачий весенний рай или стрекот цикад среди древесной терпкой коры.
Этот мир прекрасен, потому что в нем есть летний дождь, стучащий по крышам и напоминающий все самое сокровенное, что было в нашей любви. Этот дождь преисполнен романтики, трогательных мыслей и глубокого покоя, сладкого сожаления о прошлых дорогих сердцу мгновениях.
Этот мир прекраснен, потому что в нем есть бушующие моря, множество озер и рек, воды которых могут ласкать тело и нежно убаюкивать его на своей переменчивой поверхности, которая прозрачна и легка, как невидимые паутинки бабьего лета, ощущаемые быстрой рукой на чистом воздухе осеннего солнечного дня.
Упругая вода водоемов – это наш друг, который снимает напряжение с усталых мышц и приучает нас к невесомым полетам неведомого запределья, в котором мы окажемся, когда покинем этот мир. Когда наша история подойдет к заветному концу, для того, чтоб начаться снова, творимая любовью и светлыми порывами нашей привязанности к земле, людям и животным. Привязанности к явлениям природы, чувствам, знаниям и священной памяти светлых мгновений, сияющих, как звезды в ночном небе. И чем ближе мы к Матери Природе и дальше от пыльных городов, тем больше эти звезды сливаются воедино, в светящуюся материю не имеющую ни начала ни конца. Чем ближе нам равнины и луга, рощи и леса, горы и моря, тем больше звезд и чистого разума, тем больше покоя и старинной мудрости, среди нашего древнего дома: лесного, каменного, пронизанного ветрами и эхом разнообразных звуков, звуков жизни – торжеством жизни!
Этот мир прекрасен, потому что в нем есть золотое Солнце, которое согревает нас в глубоком пространстве беспредельности и дает нам жизнь. Нежные лучики первого весеннего Солнца так приятно касаются кожи, которая устала от каждодневных холодов, что мысли вновь обретают радостное направление.
Солнце – это жизнь, а отсутсвие тепла – это смерть, но не в том представлении, в котором мы привыкли видеть ее устрашающий облик, облик ее угловатого черного плаща, развевающегося на ветру. Смерть – это как зимний сон во время которого все живое засыпает, но не на всегда.
Солнце наш учитель и он бывает строг. Он настолько высок и могущественен, что мы не может прямо смотреть ему в лицо, когда он проявляет свою силу. Солнце учит нас смирению, которое нам необходимо в мире, чтоб не возноситься над другими, такими же людьми и существами населяющими этот мир.
Солнце древний и мудрый учитель - наш благодетель. Солнце может вызвать восторг своим теплом и золотыми лучами даровать наслаждение. А смирение, которое оно присносит в нашу жизнь, открывает нашу душу миру и мир становится цветным, глубоким и невыносимо прекрасным! И вот-вот к нам на порог придет старая добрая подружка Радость и больше не покинет нас никогда, потому что теперь мы всегда можем ее наблюдать и ощущать своей открытой душой. Здравствуй древняя сила мирозданья! Здравствуй, Счастье и ее верная спутница, Радость. Здравствуй Мир! Я тебя люблю!
Этот мир прекрасен, потому что в нем есть любовь, в которой мужчины и женщины способны испытать трепет глубоких чувств, пронизывающих все наше существо до самой глубины и забирающих нас в свой плен, целиком и без остатка. Любовь, которая трогает наши мысли, наш опыт и разрушает наши ложные представления о мире, как морская волна смывает песочные замки на берегу, силой прибоя.
Этот мир прекрасен, потому что в нем великое множество добрых и интересных людей, которые в любой момент могут встретиться каждому из нас и согреть своим теплом, поделиться своей мудростью. Этот мир прекрасен, потому что в нем нет одиночества, а люди- это единый организм, единое существо, и когда-то все это поймут, и станут счастливыми.
Это мир прекрасен, потому что в нем есть животные, наши друзья, вызывающие в нас так много радости и теплой привязанности, а порой восхищения своей красотой и совершенством.
Этот мир прекрасен, потому что в нем есть Надежда, которая, как быстрая и проворная птица любит летать в розовых лучах заходящего Солнца. Любит летать на рассвете, когда все живое просыпается полное сил и радости жить. Надежда питает нашу душу и приносит на своих крыльях радостные мысли, пробуждает трепет предвкушения чего-то нового, неизведанного и прекрасного.
Этот мир прекрасен!
| | |
| Моє реальне життя | | | Почну я, напевно, з того що одного чудового літа 2008 року у мене з’явились друзі, без яких я не уявляла свого життя. Це були веселі, щирі і просто класні люди! Коли ми були разом, то не замічали як швидко проходив час. Та все хороше колись закінчується...
...Був у нашій компанії один хлопець Міша, з яким я зустрічалась тільки 3 дня, з незрозумілих причин ми розійшлись, але залишились найкращими друзями. Він мені дуже подобався, але я боялась признатись йому в цьому та ще й не хотіла зіпсувати нашу дружбу. Звичайно, я почала зустрічалась з іншим хлопцем. Міша підтримував мене у всьому, допомагав, турбувався про мене. Мені з ним було так легко і добре.
...В кінці літа щось сталось і наша компанія розпалась. Якщо чесно, я досі не розумію чому це сталось. Мені їх всіх дуже не вистачало, а особливо Міші. Коли ми бачились, то тільки вітались. І так пройшов рік.
... Знову літо 2009 р. На той час я ні з ким не зустрічалась. Точно не пам'ятаю як це сталось, але одного дня ми всі знову були разом! Всі знову були щасливі! Але цього року наші з Мішкою стосунки були трошки більшими, ніж дружба. Ми тримались за руки, обнімались, цілувались і весь час проводили разом. Та ми не зустрічались. Нам разом було дуже добре! Правда, коли біля мене крутились інші хлопці, Міша ревнував, та й я ревнувала його до інших дівчат. Одного разу Міша побився зі своїм найкращим другом через мене. Це нас ще більше зблизило, він нікого до мене не підпускав...
... Я добре пам'ятаю вечір, коли він обняв мене так, як ніколи раніше не обнімав. Тоді я зрозуміла, що щось не так. Цілий вечір ми просто були разом, говорили про різні дурниці, цілувались та якось дивно попрощались... На наступний день його брат сказав, що Міша іде в армію...
... Ох і важко мені було... Я ні на хвилинку не переставала думати про нього, чекала дзвінка чи хоча б одного повідомлення від нього. Та він не писав і не дзвонив...
... На новому році, у друзів, я познайомилась з одним хлопцем - Ростиком. Через декілька днів ми почали зустрічатись. Я думала, що це не на довго, але... Ми зустрічаємось уже більше року. Та наші стосунки нормальними не назвеш. Він просто з мене знущається, у нас майже щодня сварки, він весь час матюкає мене, обзиває, бувало таке, що він кидався на мене з ножем… Розійтися з ним не можу, бо він мені погрожує! Через нього я втратила друзів і довіру батьків. Мені навіть нема кому це все розказати.
… Недавно бачила Мішу, він уже повернувся з армії, ми привітались і навіть не мали про що поговорити. Я скучила за ним, дуже!!! Він потрібний мені! І просто не знаю, що мені робити…
Ось так
| | |
| Кислота моих мозгов | | | За день у центрі самотності стається дуже багато, за секунду часу Площа тисячі раз змінює себе і водночас залишається все тою... Все у повній рівновазі, крім мене і погоди. У ній як і у мені вічні безкінечні зміни. Все якось так не доречно і не тут, не в цьому відділі часу. Я десь далеко. І наразі повернутись звідти не можу. Ще щось тримає там. Хотілося б знати для чого.
Шукаєш у цьому місті погляд знайомий і рідний, заглядаючи в очі кожного прохожого, а вони від погляду чомусь ніяковіють.. Зв'язок з людьми це погляд і посмішка, головне щоб щиро, десь із глибини чи звідти, де хтось шукає себе.
А попри все, музика Площі сьогодні чудова...
| | |
| Darkness | | | сьогодні епічний день! сьогодні або все, або нічого!!
| | |
| нотатки самотнього поета | | | Якщо чесно, то я не люблю писати свої думки "на публіку", це так - невідомо для чого, адже писали ж раніше на паперових носіях, а тепер , бачте, цього вже мало, виявляється. А все ж таки, прикольно, якась розвага, так би мовити "віртуальне життя".
| | |
|
| | Перейти до сторінки: назад -10 1, 2, 3, 4, 5 ... 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 ... 96, 97, 98, 99, 100 +10 далі | |
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
24 Квітня 2011 22:44 
а ТВОЯ